Опівдні
Опівдні
Мохнатий джміль із будяків червоних<br /> Спиває мед. Як соковито й повно<br /> Гуде і стелеться понад землею<br /> Ясного полудня віолончель!
Спочинь! На заступ вірний обіпрись,<br /> І слухай, і дивись, і не дивуйся.<br /> Це ж сам ти вколо зеленню розлився,<br /> Огудинням прослався по землі,<br /> Це ти гудеш роями бджіл брунатних,<br /> На ясенових гілках сидячи,<br /> Ти по житах літаєш, тонким пилом<br /> Запліднюючи теплі колоски,—<br /> І твориш ти з людьми і для людей<br /> Нові міста, ти арки ажурові<br /> Над синіми проваллями будуєш!
Заснули води і човни на водах,<br /> Висять рої, як кетяги пахучі,<br /> І навіть сонце, мов достиглий плід,<br /> Здається непорушним...<br /> Тільки ти<br /> Не дався чарам півдня й супокою,<br /> Бо, як сестра,.схилилась над тобою<br /> Невтомна подруга, сувора творчість.
1929