Якось на зеленому схилі гори пасся гарний золоторогий олень. Був теплий, погожий осінній день. Та, на лихо, помітили оленя мисливці й помчали до нього. Олень теж побачив мисливців, але тоді вже, коли ті, цілячися з луків, підступалися близько. "Лишенько моє, тепер ніяк утекти до лісу! — подумав олень.— Ану ж бо сховаюся в отому винограднику". Олень щодуху кинувся вниз. А мисливці, напнувши тятиви, побігли слідом. Проте олень устиг заховатися. — Стійте! —гукнув один мисливець.— Оточіть виноградник та гарненько видивляйтеся — він десь там. А коли вибіжить на поле, ми одразу його побачимо. Мисливці поставали, пристерігаючи за кущами винограду. Але олень заховався так добре, що жодне око не могло його примітити. — Де ж він дівся? — питає один із мисливців. — Напевне, встиг ускочити в ліс,— каже другий. — Ні,— докинув третій,— ми добре пильнували і, коли б він з'явився, неодмінно побачили б. — У полі теж не видко,— промовив четвертий.— Що ж робити? — Ще пошукаймо,— озвався п'ятий мисливець.— Не знайдемо — що ж, нічого не вдієш. Мисливці востаннє обдивилися виноградник, та знову марно. Нарешті їм набридло шукати і чекати. — Ходімо,— каже один,— певне, олень таки втік од нас. — Ходімо,— погодились мисливці та й подалися гуртом геть. Олень дуже зрадів, побачивши, що його вороги пішли: — Я врятувався — аж не віриться! Та й ну на радощах шматувати листя й солодкі грона винограду! Біг олень од куща до куща, розсував гілки, розгойдував листя — одне слово, геть знетямився й забув про небезпеку. І скоїлося непоправне — треба ж було озирнутися одному мисливцеві! — Гляньте! — гукнув він до товаришів.— У винограднику щось ворушиться! Ходімо подивимось, що воно таке! Мерщій! Мисливці побігли до виноградника — і побачили оленя. — Ось він! Олень кинувся тікати, мисливці — за ним. Мчить олень, серце йому калатає із жаху, а в голові одна думка снується: "Чому я не стояв нишком у винограднику? Він сховав мене від небезпеки, а я, невдячний, потоптав гостинність його й доброту, понівечив. От і караюсь по заслузі!" Отак і деякі люди бувають покарані за те, що не цінують своїх благодійників.