Oй ти, дівчино, з горіха зерня,<br />
Чом твоє серденько — колюче терня?

Чом твої устонька — тиха молитва,<br />
А твоє слово остре, як бритва?

Чом твої очі сяють тим чаром,<br />
Що то запалює серце пожаром?

Ох, тії очі темніші ночі,<br />
Хто в них задивиться, й сонця не хоче!

І чом твій усміх —для мене скрута,<br />
Серце бентежить, як буря люта?

Ой ти, дівчино, ясная зоре!<br />
Ти мої радощі, ти моє горе!

Тебе видаючи, любити мушу,<br />
Тебе кохаючи, загублю душу.