Ой ти, дівчино, з горіха зерня...
Ой ти, дівчино, з горіха зерня...
Oй ти, дівчино, з горіха зерня,<br /> Чом твоє серденько — колюче терня?
Чом твої устонька — тиха молитва,<br /> А твоє слово остре, як бритва?
Чом твої очі сяють тим чаром,<br /> Що то запалює серце пожаром?
Ох, тії очі темніші ночі,<br /> Хто в них задивиться, й сонця не хоче!
І чом твій усміх —для мене скрута,<br /> Серце бентежить, як буря люта?
Ой ти, дівчино, ясная зоре!<br /> Ти мої радощі, ти моє горе!
Тебе видаючи, любити мушу,<br /> Тебе кохаючи, загублю душу.