Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні,<br />
Не губіть ви останньої слави.<br />
Гріє здалеку землю усмішка весни,<br />
Пробиваються проліски, трави.

Не злякать вам нікого, холодні сніги,<br />
Бо розтопче вас сонце блискуче,<br />
І нечуваний сміх залуна навкруги,<br />
Як тікати ви будете в кручі.

Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні,<br />
Згиньте в темній безодні навіки!<br />
Хоча пізно, а все ж діждемось ми весни,—<br />
Свята волі, і світла, і втіхи.