одноактовий день відкипів як смола<br />
на дорогах безкровних ні серця — нікого<br />
і покручений берег нудний як мулла<br />
заховався покірно у темінь до бога

але ми ще зривали губату хурму<br />
фасували бархани і очі пороли<br />
об суворе прокляття — таке що йому<br />
не судилося певно здійснитись ніколи

ми самі канонічні як розріз очей<br />
рятівна ворожба від підлоги до стелі<br />
а забруднений місяць тече і тече<br />
і забруднене місто під ноги нам стелить