О, вокзали, тривожні вокзали!<br />
Перехрестя мого життя!<br />
Із проклятого вчора сигнали<br />
В таємничий морок летять…

Уночі тут невтомно клекочуть<br />
Переплівшись бажання глухі,<br />
Тут сп’ялися у безвість очи —<br />
Північ – південь! Захід і схід!

Як мій радісний, мій невірний,<br />
Неминучий мій шлях перейти?<br />
Там мій поїзд, як звір покірний,<br />
На двадцятій чекає путі…

Що це – втеча? Любов? Шукання?<br />
І куди я, куди в туман?<br />
Де зустріне мене востаннє<br />
Хміль солодкий моїх оман?

Чи за муром забутих станцій<br />
У задушливім, млоснім сні,<br />
У потворнім розмаянім танці<br />
Замаячать байдужі дні?

Чи в імлі столиць галасливих<br />
В мерехтінні нічних ліхтарів?<br />
Я – не впіймана, я – щаслива<br />
Не лічитиму тижнів і днів?

Знаю, знаю – і в щасті і в зраді<br />
Я почую далекий гудок,<br />
Знов і знов у химерній принаді<br />
Похитнеться упевнений крок…

Знов і знов схід і захід назустріч!<br />
Північ – південь – обійми мені!<br />
Знов і знов у чарівному люстрі<br />
Я побачу сигнальні вогні…

І шляхів мені буде замало,<br />
Щоб розвіять страшне небуття…<br />
О, вокзали, тривожні вокзали,<br />
Перехрестя мого життя!