О рідна мово, скарбе мій!<br />
В мертвотних напастях чужини<br />
Ти — мій цілющий, мій єдиний<br />
Душі підбитої напій…

Нехай гнобить за роком рік<br />
Надій нездійснених напруга —<br />
В тобі міцна моя потуга,<br />
На всі скорботи певний лік.

І в краї рідному терпінь —<br />
Путі невідомі Божі! —<br />
Стоїш ти гордо на сторожі<br />
Народних прагнень і святинь.

Плюндрує все хижак лихий:<br />
Мій рідний край — сумна пустиня…<br />
Лиш ти стоїш, як та твердиня,<br />
О рідна мово, скарбе мій.