О принесіть як не надію,<br />
То крихту рідної землі:<br />
Я притулю до уст її<br />
І так застигну, так зомлію...

Хоч кухоль з рідною водою!..<br />
Я тільки очі напою,<br />
До уст спрагнілих притулю,<br />
Торкнусь душею вогняною.

12.IX.1921