О Космосе великий наш,<br />
безмежжя розпрозорене!<br />
Ми із Землі блакитної<br />
мчимо у далі зоряні.

Ми всі до тебе звикнемо,<br />
раніш ти був відчужений.<br />
Далеко ми проникнемо!<br />
Наш вік — такий напружений!

О Земле, наше золото!<br />
Ще людство в нас розколото,<br />
а буде ж жить родиною<br />
братерською, єдиною.

А буде ж чисте в прагненнях,<br />
не зле, не однобічнеє,<br />
подільчиве в досягненнях,<br />
на доброту зустрічнеє.

Ми далі й далі ринемо,<br />
всміхаючись майбутньому.<br />
Шляхи до зір — розчинено<br />
руками всемогутніми!

Твої крилаті обрії,<br />
о Земле наша добрая,<br />
перлино волошковая,<br />
росино світанковая.

Як в небо ми вклиняємось —<br />
це значить: Землю любимо.<br />
Ми людству поклоняємось,<br />
із ним зв'язку не згубимо.

Вже борозни проорані<br />
у простори космічнії.<br />
Мчимо у далі зоряні —<br />
сини доби величної.

О Земле, наше золото!<br />
Ще людство в нас розколото,<br />
а буде ж жить родиною<br />
прекрасною, єдиною.

1966