Нізамі Гянджеві
Нушірван на полюванні Перекладач: Василь Мисик
Джерело: З книги: Захід і Схід: Переклади/ К.:Дніпро,1990 Полюючи, мисливці Нушірвана
Поволі віддалились від султана. Один візир зостався біля нього,
Один лише візир — і більш нікого. Побачив шах село в степу й озерце.
Село — пусте, як трuворога серце. Дві курки там ходило серед шляху,
Так тісно йшли, як стало в серці шаху. Шах запитав: "Про що вони говорять?
Про що так палко й недоладно спорять?" На це візир: "О всемогутній шаху!
Скажу про все, хоч, може, й не без страху: Ті курки дві — то не звичайні птахи,
Що пробують свій голос, то дві свахи; Вони про шлюб говорять і про віно,
Що завтра треба дати неодмінно. "Оте сільце нещасне нам даєш ти,
Зубожене, зруйноване до решти?" А друга каже: "Ти хіба забула,
Які податки шах бере з аула? Якби не брав він, я була б заможна,
Тоді б тобі й сто тисяч дати можна!" Почувши байку про пташину долю,
Шах застогнав і охнув, як од болю, I, прикусивши палець, мовив тихо:
"Це справді гніт, од нього й курям лихо. Чи й далі я гнобитиму країну,
Не думавши про смерть і домовину? Чи й далі я чинитиму сваволю?
Глянь сам, що робиш, глянь на бідних долю! Чи й далі буду я людей гнітити
I безневинну кров щоденно лити?.."