Хоч раз на рік ми можем не бояться —<br />
Діду Морозе, ніс нам холоди!<br />
Ти ж, вовче, не взувайсь у хитрі тихі капці,<br />
І ти, лисице, ти з біноклем не ходи!

Сьогодні ми й собі йдемо, як люди,—<br />
З капустою у Діда пироги!<br />
І пише літо нам оте, яке ще буде,<br />
Щоб ми до нього бігли крізь сніги.

Від ластівок вітальні телеграми<br />
Прийшли із Африки нам, зайцям-русакам.<br />
Вітри ж тим часом білими руками<br />
Нам вуха труть, аж в носі коле нам!

Хоч раз в житті ми можем не бояться,<br />
Не плутать свої заячі сліди!<br />
Ти ж, вовче, не взувайсь в старі у вовчі капці,<br />
І ти, лисице, ти з біноклем не ходи!