Десь там воля, світло, люди,<br />
Я ж — мов звір у хащині:<br />
Оточили звідусюди,<br />
І не вирватись мені.

Шум погоні, чорні віти,<br />
Ставу темне полотно,—<br />
Вже мені не уціліти.<br />
Хай що буде, все одно.

Хто я — вбивця, тать кривавий?<br />
За що кару я несу?<br />
Світові подарував я<br />
Краю рідного красу.

Але майже край могили<br />
Вірю — надійде пора,<br />
Ницості і злоби силу<br />
Подолає дух добра.

1959