Ніжну-ніжну, як подих билини,<br />
Я хотів би вам пісню сплести.<br />
Із проміння зорі, із ниток павутини,<br />
Яких людським очам не знайти.

Я хотів би вас тихо приспати<br />
На руці, на листочку трави<br />
І у сні вам не сни, а метеликів дати,<br />
Щоб спочили натомлені ви.

Я загоїти хочу вам рани<br />
Не на віки, чи роки — на мить...<br />
Бо розмиють їх знов океани,<br />
Бо ще буря і досі шумить.