Ніколи я не вірив в міражі,
І не ладнав до раю чемодана.
Немає вчителів уже в живих,
Кістки їх десь далеко, в Магадані.
Та зверхньо дивлячись на інших,
Від них я відрізнявся дуже мало:
Бо Будапешт нам скалок не залишив,
І Прага — серце нам не розірвала.
А ми галасували десь на сцені: —
Ми плутаники, хлопчаки допоки!
Та скоро нас помітять і оцінять<...