1<br />
ПАПЕРОВИЙ КОРАБЛИК

Хлопчик склеїв крихітний кораблик.<br />
Вирізав з паперу Капітана.<br />
Прошептав тихенько: — Крібле-крабле..<br />
Ну, а потім — зразу ніч настала.

І заснули всі на світі діти,<br />
і дерева, й голубі поля.<br />
Вітром казки, срібним, аж блакитним,<br />
сповнилось вітрильце корабля.

Хто не вірить — хай кота спитає,<br />
розповів мені він вчора сам<br />
про чудесні мандри Капітана<br />
і про інші добрі чудеса.

2<br />
ВНОЧІ, КОЛИ ТИ СПИШ...

Вночі усе не так.<br />
Вночі, коли ти спиш,<br />
літає в небі рак,<br />
балакають стовпи.

Вночі танцює польку<br />
із брамою паркан<br />
і квітнуть парасольки<br />
на сніжних квітниках.

Вночі чудні дива<br />
навколо нас трапляються.<br />
Акваріум-трамвай<br />
по вулицях катається.

Зробились рибки дамами<br />
в шовках, із діамантами.<br />
А сніг спадає самими<br />
прекрасними трояндами.

Вночі при вході в парк<br />
під дзвін шарманки ніжної<br />
співає леопард<br />
в циліндрі білосніжному.

А місяць-молодик<br />
сидить вгорі на башті,<br />
худенький та блідий:<br />
мабуть, не любить каші.<br />
Так на вершечку самому<br />
сидить він до зорі.

Здають йому екзамени<br />
столичні ліхтарі.

І вирушає з гавані<br />
за тридев'ять земель<br />
у кругосвітнє плавання<br />
маленький корабель.

3<br />
ПІСЕНЬКА ПРО КАПІТАНА

Розступайтесь, береги,<br />
дикі хащі і сніги,<br />
всі Америки, Гренландії,<br />
всі Ісландії й Зеландії,<br />
острови й архіпелаги,<br />
люди, звірі і комахи,<br />
тундри, скелі і пустелі,<br />
і Марселі, і Брюсселі,<br />
і Сахари, й Занзібари,<br />
й голубі Мадагаскари!<br />
Наш сміливий, непоборний<br />
паперовий Капітан<br />
не боїться ані шторму,<br />
ні акули, ні кита.<br />
Срібні ґудзики і шпага,<br />
шитий золотом мундир.<br />
Кольоровий симпатяга!<br />
Паперовий командир!

4<br />
ПРЕСЛАВНЕ МІСТО ТОРТОГРАД

В Буфетії, у Кришталевовазії,<br />
де височіє Коровай-гора,<br />
за озером Дитячої Фантазії<br />
стоїть преславне місто Тортоград.

У тій країні мир і добрий лад.<br />
Там владарює мудрий Шоколад,<br />
відважний воїн в мантії багряній,<br />
що переміг самого Мишіана.

І миші тільки клацають з кутків<br />
зубиськами на ті солодкі брами.<br />
Та зась! Ще й досі ниють їм боки.<br />
Казали, Мишіан тоді од страму

так закопався глибоко в норі,<br />
що наскрізь землю лапами прогріб<br />
і виліз аж у Африці. І там<br />
ним повечеряв сам Гіпопотам.

Але гостям радіє Тортоград.<br />
І Капітан, зустрінутий привітно,<br />
гуляє містом, дивиться парад<br />
і наминає пончики з повидлом.

5<br />
ВЕЛИЧАЛЬНА ПІСЕНЬКА НА ЧЕСТЬ ТОРТОГРАДА

От так місто!<br />
Ну і місто!<br />
За сто тисяч літ не з'їсти.<br />
І якщо ти з'їв будинок,<br />
чи крамницю, чи готель —<br />
не хвилюйся: дивом дивним<br />
з-під землі новий зросте.<br />
Там будинки — "подарунки",<br />
ще й повнісінькі усі.<br />
Там рожеві з візерунком<br />
ходять вафельні таксі.<br />
Там і палаци, і брами,<br />
там солодке геть усе.<br />
Там сиропним водограєм<br />
заливається басейн.<br />
Там дахи із шоколаду,<br />
тротуари з мармеладу,<br />
там буфети і столи<br />
із халви і пастили.<br />
Навіть ліки тих країв<br />
Їв би, їв — не переїв.<br />
А мікстури їхні радо<br />
пив би й пив, як лимонади.<br />
А узимку скільки втіх!<br />
Лиш встигай підставить руки<br />
з неба падає не сніг,<br />
а солодкий білий цукор.<br />
А коли там град уже —<br />
з неба сиплеться драже.<br />
Як вперіщить! Як ушкварить —<br />
порожніють всі бульвари.<br />
Град іде! Рятуйтесь, братці!<br />
Хоч біда й солодка ця —<br />
та потому тортоградці<br />
ходять в гулях і синцях.<br />
Палахтять різноколірно<br />
їхні гулі і синці.<br />
На зефіровім подвір'ї<br />
скачуть кекси-горобці.<br />
Ось заходить пончик-сонце.<br />
Ніч бульварами ступа.<br />
Зазирає у віконце<br />
світлий місяць-марципан.

6<br />
МАРМУРОВА СОВА

Бабусин нічник, Мармурова Сова,<br />
шепнула фаянсовій скриньці:<br />
Пу-гу! Капітан — неможливий дивак!<br />
Ви згодні зі мною, сестрице? —<br />
А скринька закрилась. Крутнула ключем.<br />
Змовчала не досить привітно.<br />
Коли в тобі стільки коштовних речей —<br />
яке тобі діло до світу?!

В Сови ж розболілась з тривог голова.<br />
Сова була щедра й недремна.<br />
І світла в собі не ховала Сова —<br />
світила усім, кому темно.

Пу-гу! Може бути трагічним фінал.<br />
Тут стільки мілин, що, їй-право,<br />
не слід би йому запливать у канал<br />
між лівим сандалем і правим.

Тривожно очима світила Сова,<br />
вслухалась і мимрила тихо:<br />
Пу-гу! Капітан — неможливий дивак!<br />
Хоч би з ним не скоїлось лиха!

7<br />
КУБИКОВЕ МІСТО

Капітане, добрі вісті,<br />
розчудесні просто.<br />
Славне Кубикове Місто<br />
просить вас у гості.

А живуть там симпатичні<br />
кубикові люди,<br />
хоч голівки в них кубічні,<br />
та зате премудрі.

Крутять кубикособаки<br />
кубикохвостами,<br />
тут сміливо можна якір<br />
кинуть, Капітане!

В синім кубикобудинку<br />
ще не спить вночі там<br />
у халатику в клітинку<br />
кубикоучитель.

Ставить кубикові двійки<br />
ще й бурмоче грізно він:<br />
— Цим хлопчиськам тільки бійки<br />
та хокей у голові.

І хитає головою<br />
кубиковий глобус:<br />
— Знов не вивчив кубик Вова,<br />
де пустеля Гобі?

А тим часом зацвітає<br />
кубик-кактус звично.<br />
А до того ж закипає<br />
самовар кубічний.

Доки кактус зацвітає,<br />
самовар не вистиг —<br />
завітайте, Капітане,<br />
в Кубикове Місто.

8<br />
КРАЇНА МИШІАНІЯ

Була в мишви одним-єдина манія:<br />
все звоювать і всіх узять в полон,<br />
щоб в цілім світі — тільки Мишіанія,<br />
а інших щоб народів не було.

Забули мишеняток своїх бавити,<br />
забули свої квіти поливать.<br />
Знай гострять зуби, і крокують лавами,<br />
і верещать, аж хрипнуть: "Во-ю-вать!"

— А де був кіт? — можливо, хтось спита.<br />
Е, діти, де ви бачили кота<br />
сучасного, що полював би миші?<br />
Коти тепер зробились дуже пишні.

Коти їдять котлетки, зрідка — суп<br />
і "лікарську" м'якеньку ковбасу.<br />
Хай та мишва хоч дім переверне —<br />
достойний кіт і оком не змигне.

Він спить. А миші переводять харч,<br />
муштруються під гуркіт барабана,<br />
горлаючи свій мишіанський марш<br />
і клацаючи гострими зубами.

9<br />
МАРШ МИШІАНЦІВ

Ать-два! Ать-два!<br />
Будь розумна, о мишва!<br />
Треба вкрадьки, треба нишком,<br />
хитрувати треба, мишки.

Мишіан, наш полководець,<br />
вчив хвостатий свій народець:<br />
— Нападайте, коли тьма,<br />
із-за рогу, крадькома...

Тихо-тихо, цитьте, цить.<br />
То навшпиньках, то на пузі.<br />
Лиш тоді, як ворог спить<br />
і коли він сам, без друзів...

Наш народ — землі окраса,<br />
вищий дух і вища раса.—<br />
Мишіанів заповіт:<br />
згризти, зжерти цілий світ!

Ми прекрасні, непоборні,<br />
і кива з портрета нам,<br />
лапку викинувши вгору,<br />
сам Великий Мишіан.

10<br />
НІЧНА БИТВА

Коли чорнюща ніч настала,<br />
коли й Сова вже задрімала,<br />
згасивши електричний зір —<br />
мишва нечутно вийшла з нір<br />
і оточила Капітана.<br />
А Кіт промуркотів з дивана:<br />
— Яке це варварство, їй-право,<br />
ці війни, галас, суєта!<br />
Ні-ні, криваві ці забави<br />
не для порядного Кота.<br />
Нехай воюють, хай вмирають,—<br />
я Кіт. Моя подушка скраю!..—<br />
А Капітан у вражий стан<br />
влетів, як грізний ураган.<br />
Один супроти всіх, як лев,<br />
відважно бився він. Але<br />
якби ж хоч трішки світла,<br />
світла!<br />
У темряві яка там битва!<br />
Вже обезсилів Капітан.<br />
А в шибці все ще не світа.<br />
Хто порятує? Хто поможе?<br />
І раптом...<br />
дзвінко, переможно<br />
засяяла вогнями ніч.<br />
І гострі бджілки вогняні,<br />
як з неба, на мишву упали,<br />
гули, жалили, обпікали.<br />
І розбігалась ледь жива<br />
од страху капосна мишва.<br />
— Та хто ж ви такі?<br />
Зірочки? Світлячки?<br />
Як світяться ваші гарячі крилятка!<br />
— О ні, ми звичайні собі сірнички<br />
з країни Кухляндії,<br />
з міста Шухлядки.—<br />
Послухай уважно, малюк, і збагни<br />
ту пісеньку, котру співають вони.

11<br />
ПІСЕНЬКА СІРНИЧКІВ

Жила сосна, росла сосна.<br />
Турбот не відала вона.<br />
Над нею, срібні і легкі,<br />
горіли радісно зірки.

Зіркам позаздрила сосна,<br />
і сумно мовила вона:<br />
— Отак би жить! І так вмирать!<br />
Летіть, палати і згорять!

Від тої мудрої сосни<br />
родились ми, її сини,<br />
легкі, крилаті сірники,—<br />
ми дуже схожі на зірки.

Хай крильця наші палахтять —<br />
од них світлішає життя.<br />
Хай смертні ми, і я, і ти —<br />
безсмертний наш вогонь святий.

Хай догоряємо дотла —<br />
безсмертна радість од тепла,<br />
безсмертний пломінь доброти,<br />
а в нім безсмертні я і ти!

12<br />
РАНОК

Сніжок, за вікнами світа.<br />
Зарум'яніла шибка.<br />
В акваріумі золота<br />
розпозіхалась рибка.

І знову стало все як слід,<br />
мій друже, так, як треба!<br />
Скінчивши свій нічний політ,<br />
рак опустився з неба.

Спинились брама і паркан,<br />
бо ж треба знати міру!<br />
І парасольки з квітника<br />
розбіглись по квартирах.

І повернувся в зоопарк,<br />
і солодко розлігся<br />
такий звичайний леопард<br />
в такій звичайній клітці.

А за вікном дзвенить трамвай,<br />
шумить ранкове місто.<br />
Гукає хлопчику: "Вставай!" —<br />
будильник голосистий.

Так весело на світі жить,<br />
рости, учитись, бігать!<br />
На стінах сонечко дрижить,<br />
аж молоде од сміху.

А паперовий Капітан<br />
не скаже нам нічого<br />
про те, чому стоїть не там<br />
кораблик, де учора.

Чому подряпане чоло,<br />
а на руці — пов'язка.<br />
Мовчить.<br />
Мовчить.<br />
Дзвенить крилом<br />
ласкава птиця-казка.