Ніч і тиша — на сторожі.<br />
"Ой, не бути в парі!"—<br />
Хтось вродливці зловорожить<br />
І воложить карі.

Але — що це? — серед ночі<br />
Дивний спів рознісся!<br />
Потішати наче хоче,<br />
Котиться з узлісся...

Соловей? У співнім герці<br />
Ті лящать у гаю,—<br />
Цей співак до глибу серця<br />
Співом промовляє!

Запитати?— "Де подівся,<br />
Слова не сказавши?<br />
Виглядай його, надійся —<br />
Чи пішов назавше?"

Ніби голос, як у птиці,—<br />
Мова — не пташина:<br />
"Не дівчата-молодиці,—<br />
З милим — батьківщина.

Він вже там, де його друзі,<br />
Там, де місто Броди."<br />
Гей червоні в тому Бузі<br />
Та важенні води.

Прикипів до кулемета<br />
За отчизну-вроду,<br />
Молоком текучу й медом<br />
Тільки не для роду.

У Петра одно для смерти —<br />
Німота погорди:<br />
І Петрів таких не стерти<br />
Вам ніколи, орди!

Боффало, 1965