Ні, такої лихоманки<br />
І в хворобах не буває:<br />
Кожна думка, кожна гадка<br />
Твою постіль облітає.

І глядить, як ти головку<br />
На подушечку зложила,<br />
Як волоссячко із шовку<br />
Твою білу грудь накрило.

Твої білі груди повні,<br />
Що з сорочки виглядають,<br />
Будять жартоньки любовні<br />
І кров грати заставляють.

І твоїм тим тіла чаром<br />
Муж втішає ласі очи,<br />
В’яло хмелиться нектаром<br />
І, мов кіт старий, муркоче.

Я ж у муках зо стіною<br />
Все те чую і зідхаю,<br />
Та із туги, із кохання,<br />
Ніби полумінь, згораю.