Ні, я між вас, о люди, не зазнав<br />
Ні приязні, ні щирої любові,<br />
І ні один між вас ще не сказав<br />
Од серця щире і прихильне слово!

Один я, як і змалку ще бував,<br />
Один зоставсь між вас усіх, о люди!<br />
Коли я щастя знав і покохав —<br />
Не вам за це я дякувати буду.

Не вам — о, ні! Поміж холодних вас<br />
Жила одна душа святая —<br />
Любові промінь в серці їй не згас,<br />
Не згасне він і не згасає.

І та душа між вас усіх була<br />
Так, як і я, бездольна й одинока,<br />
І доля нас до купи ізвела,<br />
Обох знайшовши на світі широкім.

І дяка тій душі одній моя<br />
За щастя те, що я зазнав на світі...<br />
Од вас же, люди, не навчився я<br />
І, мабудь, не навчусь любити!

Навіщо ж ви на світі живите,<br />
Коли не серце єсть у вас — крижина?<br />
Нащо ж людями ви себе звете,<br />
Коли забули, що таке ЛЮДИНА?!

1885