Впав нетяга край могили,<br />
На коліна став;<br />
Що за сили в їй спочили,<br />
У людей питав.

Та й заплакав сіромаха,<br />
На хрест похиливсь,<br />
Всю ніч мучивсь бідолаха,<br />
Слізьми ввесь обливсь.

Землі грудку взяв у жменю,<br />
В хустку зав’язав,<br />
Заховав собі в кишеню,<br />
А йдучи казав:

"Прощавай довіку-суду,<br />
Матусенько, спи,<br />
Поки зовсім не прибуду..."<br />
І потяг в степи.