Було:
Село і серце одпочине,
Село на нашій Україні...
А потім раптом—
Шуміли вітри, ранками сизими плекані, сміялись пожежі роздертими вустами, клекотіли села. І —
Втихомирились.
Тільки попіл розвіявся по стерні й затоптано межі панських ланів...
Тепер по-звичайному: посередині мурована волость колишня розсілась купчихою під старими осиками; біля волості— старі колоди не знати від якого часу,...