Не знаю, що сталось зо мною,<br />
Сумує серце моє;<br />
Їй казка стара ні спокою,<br />
Ні сну мені не дає.

Повітря свіже й прозоре,<br />
І Рейну повільний плин;<br />
В вечірньому сяйві гори<br />
Звели гряду верховин.

Красуня на верховині<br />
Одна сидить в самоті,<br />
Вона в золотім одінні,<br />
Розчісує коси злоті.

Із золота гребінь у неї,<br />
І пісню співає вона,<br />
І силою вабить своєю<br />
Пісня її чарівна.

Плавця у човні малому<br />
Проймає до серця біль,<br />
Він дивиться вгору — й тому<br />
Не бачить каміння між хвиль.

Зникають в потоці бурхливім<br />
І човен, і хлопець з очей;<br />
І все це своїм співом<br />
Зробила Лорелей.