* * *

Не вірю, що надійним є русло<br />
Прислів'їв, притч — утішно старовинне.<br />
Таке від неспокушених пішло:<br />
"Що з вітром прилетить, те і відлине".

Та жінка пронеслась, як вітровій! —<br />
Хто б серце захистив у цьому шквалі?..<br />
Чи міг я не довірити такій<br />
Всі радощі свої, усі печалі?!

Її шаленства я не зрозумів:<br />
В чім знак появи, в чому суть щезання?<br />
Ту жінку я лиш поглядом провів, —<br />
Принесене лишила без вагання.

На біса все, коли її нема?!<br />
Чому ж не поділили за хвилину<br />
Той біль, те щастя рівно між двома<br />
Та й нашого безумства дивовину?

А що старі прислів'я чи пісні?<br />
Немає обнадійливих розгадок...<br />
Той вітер серце вистудив мені,<br />
Навік залишив незбагненний спадок.