Не розцвівши, квіти зжовкли,<br />
Ясний промінь сонця згас,<br />
В серці хворім струни змовкли,<br />
Що бриніли якийсь час.

Підломились буйні крила,<br />
Думка з місця не руша,<br />
Зникла зірка, що день мріла,<br />
Занудилася душа.

Не сміюся, та й не плачу;<br />
Тихий сум — мій давній друг...<br />
Молоду завзяту вдачу<br />
Підтинає злий недуг.

Смертю дишуть хмурі стіни;<br />
Де не глянеш — скрізь межа...<br />
Тільки голос з України<br />
Мою тугу розважа.