І Зарплату отримав. Тисячу гривень. П'ятірками. Пачка — в руку не влазить. — А можна крупнішими? — За крупнішими під церкву паняй! — позаду із черги. — Бери-бери, менше проп'єш! Узяв. Ледве в кишеню улізла. По дорозі додому дощ намочив. Не дощ — злива суцільна. А він же без парасольки. Та ще й піджачок наче решето. До нитки промок. І гроші розквасило. Хоч як долонею прикривав. Порозклеював, заслав увесь стіл, щоб просохли. А тут сусіда принесло: — О, а це що в тебе? — Гроші, не бачиш! Надрукував та й розклав, щоб просохли. — Фальшиві? — Ато ж які. — Дай одну. — Та бери хоч і десять! Узяв та одразу ж і побіг до міліції: — Ви тут куняєте, а у вас під носом гроші фальшиві друкують. Осьо подивіться! Вся міліція стала на вуха! Бригадою налетіла. — Фальшиві? — Та вже ж що не справжні! — Сам друкував? — Звісно, що сам. — А де верстат? — У сусіда. Сусід узяв, теж без копійки сидить. До сусіда рвонули. Всю квартиру догори дном перевернули. Ні грошей, ні верстата. Зате апарат самогонний знайшли. І самогонки три бутлі. II Розібралися. Його покартали за жарти й одпустили, а сусіда на триста гривень оштрафували. III Ото так: не копай ями іншому, бо сам до неї ускочиш.