Не кляніте мене
Не кляніте мене
За печальні пісні<br /> Не кляніте мене,<br /> Бо ж і так у вогні<br /> Моє серце сумне.<br /> Кров од болю кипить,<br /> Мучить мука німа,<br /> Ні на мент, ні на мить<br /> Сну про щастя нема.<br /> Я не можу здолать<br /> В серці горя й жалю,<br /> Шум плачів і проклять<br /> Я думками ловлю.<br /> Я не можу знести<br /> Цей гидкий маскарад, —<br /> Співи щастя вести,<br /> Як ридає мій брат.<br /> Скільки горя і сліз<br /> Бачу всюди й завжди,<br /> Скільки сам переніс<br /> Я нещастя й біди!<br /> Он стоїть удова,<br /> В зорі смуток-туман,<br /> В струп'ї вся голова,<br /> А на плечах – лахман.<br /> Руку, мов неживу,<br /> Простягає мені:<br /> "Пожалійте вдову,<br /> Згинув муж на війні!".<br /> І тут сльози – кап-кап!<br /> Доле, не доведи…<br /> Що ж ти, брате, ослаб, —<br /> Кпи з чужої біди!<br /> Ось гуляє багач,<br /> Аж палата дрижить,<br /> А під брамою плач —<br /> Там сирітка стоїть.<br /> Стужа нею трясе,<br /> Мов нагайкою тне,<br /> Вітер скарги несе<br /> І квиління сумне:<br /> "Тут проходив народ,<br /> Молоді та старі,<br /> Проти гніту й знегод<br /> Тут ішли бунтарі.<br /> Тато з ними пішов —<br /> І донині нема…<br /> Стигне з холоду кров,<br /> Сипле снігом зима.<br /> А мене багатій<br /> Вигнав з хати на сніг,<br /> Де ж ти, батечку мій,<br /> Де знайду я нічліг?!"<br /> І тут сльози – кап-кап!<br /> Доле, не доведи…<br /> Що ж ти, брате, ослаб, —<br /> Кпи з чужої біди!<br /> Знову стогін… Жебрак<br /> Під вікном, наче тінь;<br /> Без ноги, неборак,<br /> Повен жальних болінь.<br /> Він стискає п'ястук,<br /> Тягне пісню хрипку, —<br /> Скільки злигоднів-мук<br /> Пережив на віку:<br /> "Відробив я панам,<br /> Відслужив сорок літ, —<br /> Став на службу дитям,<br /> А сьогодні я – дід!<br /> Гарував я щодня,<br /> Не зважав на батіг,<br /> Працював за коня,<br /> Рано встав, пізно ліг.<br /> Я орав, я косив,<br /> Я канави копав,<br /> Ліс рубав і возив,<br /> Битий, кров'ю спливав.<br /> Йшла робота вогнем…<br /> А мій пан не тужив:<br /> Багатів з кожним днем,<br /> Смачно їв, смачно пив.<br /> А я чахнув, бідак,<br /> Був голодний, як вовк,<br /> Та служив вірно так,<br /> А тепер…" І замовк.<br /> Тільки сльози – кап-кап!<br /> Доле, не доведи…<br /> Що ж ти, брате, ослаб, —<br /> Кпи з чужої біди!<br /> Та за скорбні пісні<br /> Не обсмішуй мене,<br /> Бо ж і так у вогні<br /> Моє серце сумне.
15 квітня 1906 р.