Не гріє сонце на чужині,<br />
А дома надто вже пекло.<br />
Мені не весело було<br />
Й на нашій славній Україні.<br />
Ніхто любив мене, вітав,<br />
І я хилився ні до кого,<br />
Блукав собі, молився богу,<br />
Та люте панство проклинав,<br />
І згадував літа лихії,<br />
Погані, давнії літа:<br />
Тоді повісили Христа —<br />
Й тепер не втік би син Марії!<br />
Ніде не весело мені,<br />
Та, мабуть, весело й не буде<br />
І на Украйні, добрі люди,<br />
Отже таки й на чужині.<br />
Хотілося б... та й то для того,<br />
Щоб не робили москалі<br />
Труни із дерева чужого,<br />
Або хоч крихотку землі<br />
Із-за Дніпра мого святого<br />
Святії вітри принесли,<br />
Та й більш нічого. Так-то, люди,<br />
Хотілося б... Та що й гадать...<br />
Нащо вже й бога турбувать,<br />
Коли по-нашому не буде.

[Орська кріпость<br />
1847]