Не гріє сонце на чужині...
Не гріє сонце на чужині...
Не гріє сонце на чужині,<br /> А дома надто вже пекло.<br /> Мені не весело було<br /> Й на нашій славній Україні.<br /> Ніхто любив мене, вітав,<br /> І я хилився ні до кого,<br /> Блукав собі, молився богу,<br /> Та люте панство проклинав,<br /> І згадував літа лихії,<br /> Погані, давнії літа:<br /> Тоді повісили Христа —<br /> Й тепер не втік би син Марії!<br /> Ніде не весело мені,<br /> Та, мабуть, весело й не буде<br /> І на Украйні, добрі люди,<br /> Отже таки й на чужині.<br /> Хотілося б... та й то для того,<br /> Щоб не робили москалі<br /> Труни із дерева чужого,<br /> Або хоч крихотку землі<br /> Із-за Дніпра мого святого<br /> Святії вітри принесли,<br /> Та й більш нічого. Так-то, люди,<br /> Хотілося б... Та що й гадать...<br /> Нащо вже й бога турбувать,<br /> Коли по-нашому не буде.
[Орська кріпость<br /> 1847]