Навесні перегляд війська —<br />
боже, що за вид чудовий!<br />
Десять тисячів вояків<br />
залягло майдан військовий.

Шість музик гримучих грає,<br />
трубачі всі трублять гучно,<br />
а вояки, мов немови,<br />
у рядах стоять бундючно.

Сині, жовті і червоні,<br />
чорні, білії відзнаки —<br />
мріють на зеленім полі<br />
різноцвітнії вояки.

Командир найстарший їде,<br />
тут поважаний усіми,<br />
щось храпливо розмовляє<br />
з генералами своїми.

А там ось повози, коні<br />
сяють в сонці величаво,<br />
знуджені пани і дами<br />
оглядають нас цікаво.

Бачу: панночка з повоза<br />
хвилю дивиться на мене,<br />
потім на ряди препишні<br />
і на поле скрізь зелене.

Гарна, панночко цікава,<br />
гарний повіз твій і коні,<br />
ти при собі рій молодців<br />
все держиш, мов на припоні.

Ти приїхала зі скуки<br />
нас, вояків, оглядати;<br />
знай: нічим твої всі чари<br />
против нашої армати!

Бачиш ту гору велику?<br />
Ми єї знесем в долину!<br />
Бачиш ті поля безкраї?<br />
Ми їх стопчем за годину!

Бачиш те велике місто?<br />
Ми єго за день зруйнуєм!<br />
Бачиш пастушка там, вдалі?<br />
Ми єго не нагодуєм...

1893