Нарешті я знайшов отчизну,<br />
де хоч напишуть в головах<br />
без помилок моє наймення —<br />
як хто, звичайно, похова.

Земля ця прийме, як скарбона,<br />
мене, коли настане "авс",<br />
воєнний гривеник залізний —<br />
кому він і навіщо здавсь?

Залізні персні теж не в моді,<br />
Хоча слова на них святі:<br />
"наш край", "права"... Війна триває.<br />
В ціні каблучки золоті.

Я довго, довго був самотній,<br />
а там зійшовся з багатьма;<br />
"Будь сам",— вони мені сказали.<br />
Я з ними, може б, щастя мав.

Даремно жив я на цім світі,<br />
бо дався дурням одурить,<br />
це й сам тепер я добре бачу;<br />
а вмру — кому яка користь?

Відколи сам себе зазнаю,<br />
я завжди йшов на ураган.<br />
Завдав я лиха — правда, смішно? —<br />
не більш, ніж сам добувся ран.

Як гарно навесні і влітку,<br />
ще краще восени, взимі<br />
тому, що не собі, лиш людям<br />
кутка надіється й сім'ї.