Нарешті я знайшов отчизну
Нарешті я знайшов отчизну
Нарешті я знайшов отчизну,<br /> де хоч напишуть в головах<br /> без помилок моє наймення —<br /> як хто, звичайно, похова.
Земля ця прийме, як скарбона,<br /> мене, коли настане "авс",<br /> воєнний гривеник залізний —<br /> кому він і навіщо здавсь?
Залізні персні теж не в моді,<br /> Хоча слова на них святі:<br /> "наш край", "права"... Війна триває.<br /> В ціні каблучки золоті.
Я довго, довго був самотній,<br /> а там зійшовся з багатьма;<br /> "Будь сам",— вони мені сказали.<br /> Я з ними, може б, щастя мав.
Даремно жив я на цім світі,<br /> бо дався дурням одурить,<br /> це й сам тепер я добре бачу;<br /> а вмру — кому яка користь?
Відколи сам себе зазнаю,<br /> я завжди йшов на ураган.<br /> Завдав я лиха — правда, смішно? —<br /> не більш, ніж сам добувся ран.
Як гарно навесні і влітку,<br /> ще краще восени, взимі<br /> тому, що не собі, лиш людям<br /> кутка надіється й сім'ї.