"Шуміть, шуміть, морські безодні,<br />
Сміліше, море, в бій лети!<br />
Душа моя така ж сьогодні<br />
Крилата, вільна, як і ти.

Стою над кручею страшною,<br />
Каскади злотні сонце ллє,<br />
А там, внизу десь, підо мною,<br />
В гранітні бубни море б'є".

"Руйнуй, руйнуй холодні скелі,<br />
З піснями труни розбивай,—<br />
І з мене теж пісні веселі<br />
Летять, як хвилі, в рідний край.

А в тім краю, у тій пустелі,<br />
В краю прокляття і ганьби,<br />
Одні — глухі, байдужі скелі,<br />
Другі — осліплені раби".

І скарги зойк несеться з мене,<br />
І гніву дим за ним летить,<br />
А море, вільне і шалене,<br />
Танцює, грає і шумить:

"Танцюй, танцюй, мій коню сивий!<br />
Весь в піні, гриву розпускай!<br />
Летім у край мій нещасливий,<br />
Летім у мій невільний край!.."

...На човні я... вітри співають,<br />
Кричать чайки, кудись звучи...<br />
В очах моїх знамена мають,<br />
Бряжчать, виблискують мечі!