Три рибалки на ніч в море попливли,<br />
Чи не розживуться — спробувати щастя;<br />
Кожному нелегко з дітками прощаться,<br />
Всяк гадав про жінку, всі сумні були.

Чоловік працює, жінка плаче з горя;<br />
Як слід не поїли, як слід не спили...<br />
Море застогнало — страшно серед моря.

Моторошно стало — сонечко зайшло;<br />
Три дружини в хаті тихо собі пряли;<br />
Засвітили світло, в вікна позирали.<br />
Але там скрізь темно, глухо скрізь було.

Чоловік працює, жінка плаче з горя...<br />
З усієї сили море заревло.<br />
Вдарило грозою — страшно серед моря.

Розвиднілось ранком; трьох сіром несуть<br />
На піщаний берег з прірви хвилі перші;<br />
Падають удови на тіла померші...<br />
Годі побиватись — сльози не спасуть!

Чоловік працює, жінка плаче з горя;<br />
Всіх на кладовище згодом понесуть...<br />
А море бушує — не спинити моря.