Люблю не раз вертатись до старого табурету,<br />
де кілька книжечок лежить завинених в газету.

Коли з-за неба виринає ніч назустріч дневі,<br />
мов спомин, випливають із полиць слова вишневі.

Слова, що пахнуть житом, сіном, сонячними днями,<br />
надихані землею та навіяні вітрами.

Слова, що вимріяні у безсонні, довгі ночі,<br />
коли стріла натхнення, вбита в серце, їдцю точить.

Зникають речі, розвіваються довкола стіни.<br />
Тремчу над книжкою у вічності холодній тіні.

Лютень 1933