На воронівських кручах
На воронівських кручах
Просторо ліг замислений Дніпро,<br /> Спокійно котить темні хвилі…<br /> Пливуть плоти. Чайки сніговокрилі<br /> Кричать і падають. Широкий рот<br /> Роззявив сом дурний, ковтаючи гачка,<br /> І гнеться вудлище… Дівчата<br /> Сміються з берега. Одна, струнка й в’юнка,<br /> Взялася косу мокру заплітати.<br /> Вже вечоріє… Пада тепла мла,<br /> Десь кроншнепи несміло обізвались,<br /> Стихає гомін дальній пароплава,<br /> І світла тінь од місяця лягла.