Хоч би малесеньку хатину<br />
Він мріяв мати над Дніпром,<br />
Щоб у вечірнюю годину<br />
Животворить своїм пером

Народну душу, закликати<br />
Громадою обух сталить.<br />
Та не діждавсь він тої хати,<br />
Священний прах його лежить

На березі Дніпра-Славути.<br />
Але воздвиг народ розкутий<br />
Не вбогу хатку — світлий дім,<br />
Щоб перед іменем твоїм

Чоло схилити святобливо,<br />
Щоб діл твоїх незгасне диво<br />
Явити світові всьому.<br />
Минулого розбивши тьму,

Стоїть Кобзар перед очима;<br />
Його тяжка й велична путь,<br />
Що нам ніколи не забуть,<br />
У даль простерлася видима.

Так, ти живеш у наші дні,<br />
Ти з нами в праці і в борні.<br />
Ти з нами йдеш до сонця сходу,<br />
Ти, правди й вольності пророк,<br />
Приймаєш росяний вінок<br />
Із рук радянського народу.

1949