Він до класу зайшов неквапливо,<br />
крейду взяв і, немов чарівник,<br />
вивів числа на дошці красиво:<br />
— Ось вам ділене, частка, дільник.

Заспівало нам слово доданок,<br />
мов дударик заграв на дуду;<br />
а дільник — як щільник із дуплянок,<br />
що дідусь нам зібрав у саду.

Частка, множник, добуток, остача —<br />
квітів жмутик, і бджілка гуде;<br />
оживають слова — і задача<br />
веселіше до розв'язку йде.

Зачаровані мовним розмаєм,<br />
що росою спадає з розгіль,<br />
ми в учителя щиро питаєм:<br />
— А від кіль це буяння? Відкіль?

— Від землі слова рідного соки, —<br />
усміхнувсь він, скінчивши урок, —<br />
Це — поезії небо високе,<br />
що людину зове до зірок.