Я знов самітній... Смуток мій
Заснув, знеможений блуканням,
В душі моїй,
Як пусто скрізь перед світанням!
І тільки крок мій запізнілий
Бульвар тривожить опустілий,
Та серце піснею-риданням
Заснулий будить сум —
На муки й глум...
Зо мною плаче хтось?.. Ах, ні"!
В гущавині старого саду,
В німих пустелях,
Свою досвітню серенаду...