На ринку товпа. Товпа тягає, як стихія. Іду. Наш селянин з бучацького повіту привів на воловоді корову. З Коропця аж до Шатмару. Селянин з далеких сторін, і корова не мадярської породи. Обоє чужі, — народ зглядається на них. — Також дурний. Хто видів тілький світ з коровою тікати! Ніби тут нема коров? Селянин не розуміє мадярської мови, але догадується, що люди з нього сміються. Він безрадно дивиться на свої великі, порозчавлювані, покалічені ноги. Йшов би ними дальше, все дальше й дальше, та не годен. Це ж не ноги, а один біль! Корова ніби розуміє його, дивиться на господаря свого великими мудрими очима, а потім голову повертає на північ, туди поза Карпати, і — реве. Реве на весь Шатмар... Здається, — донині чую той сумний і безрадний рев.