З гігантським решетом в руках
Час пильно й весело працює:
Бере світи і безнастанно
Їх віє, точить, решетує —
Хай журяться собі одсійки!
Послідків Час не полюбля,
Відсіює все плюскле й морхле,
Чи нації, чи індивіди:
Заміркувате? Що ж, хай дохне.
Менш вартне? Значить, жить не варте.
Так возгрими ж, пророче слово!
Той прахом піде, хто заскнів,