І знову рік один життя, Як сон, минув, І більше вже не буду я
Таким, як був. І більше вже не вернеться
Ні сміх, ні сум,
Лиш дещо з них обернеться
У постать дум. І, може, хто, читаючи
Письмо дрібне,
Замислиться й, зітхаючи,
Мене спімне.