І знову рік один життя,
Як сон, минув,
І більше вже не буду я Таким, як був.
І більше вже не вернеться Ні сміх, ні сум, Лиш дещо з них обернеться У постать дум.
І, може, хто, читаючи Письмо дрібне, Замислиться й, зітхаючи, Мене спімне.