На гірке життя уродився я,<br />
Не зазнав і раз щастя змолоду;<br />
Знудьгувалася вся душа моя<br />
Серед вічної стужі-холоду.

На шляху моїм скрізь хрести самі<br />
Якась іродська сила ставила,<br />
Святу молодість підтяла в ярмі,<br />
Мети людської нагло збавила.

Слівця щирого не сказала ще,<br />
Не дала мені втіхи жадної...<br />
Люди, де ви є? Гострий біль пече;<br />
Не знести журби безпорадної.

Все кругом мовчить; все кругом чуже...<br />
Хоча б капелька долі власної,<br />
Так нема її та й не буде вже...<br />
Сниться мла труни передчасної.

Над проваллям я тяжко сльози ллю,<br />
Вкрай розпукою серце змучене...<br />
О, дмухни, розвій всю нудьгу мою,<br />
Почуття нове, з ділом злучене!

Не дмухне воно, не розвіє сліз;<br />
Знову ділові не віддатися:<br />
Неминуче щось мене тягне вниз,<br />
Більш не здужаю з ним змагатися.

На гірке життя уродився я,<br />
Не зазнав і раз щастя змолоду...<br />
Люди, де ви є? Мре душа моя...<br />
О, не кидайте серед холоду!