Між подушок заснула мурашина.<br />
Ти, вітре, подушок не воруши нам —<br />
як є, так і покинь.

Голівкою утомлено припала<br />
до здовжено-овального опала,<br />
а поряд спить її дрібненька тінь.

Збудить, чи що? Вже взяв і соломину,<br />
та глянь, нахмарило.<br />
Додому не пора б?

Між подушок спить тихо мурашина.<br />
Мені на руку перша крапля — крап!