Мою смереку хто послав на муки?<br />
Сніг на неї обтрусив – ховав свій слід.<br />
І пада сніг з її колючих віт<br />
на голову мою. В порожню сутінь

ховаю погляд… Хай порветься нить<br />
одвічна.

Вже не попіл калатає,

а сніг…

Але вини не відчуває

душа. Прощення ні в кого просить.