Над ставком широководим,<br />
Посеред очеретів,<br />
Там комар, славетний лицар,<br />
Під листом зеленим жив.

Грав у сурму голосную<br />
І до бою викликав,<br />
І в людей, і у звірини<br />
Крові безліч випивав.

І його ніхто на світі<br />
Ще й разу не подолів:<br />
Наш комар уславивсь гучно<br />
Серед мух і комарів.

Всі казали, що від нього<br />
Світ ще дужчого не знав,<br />
Сам комар тому повірив,<br />
Сам щодня про те казав.

Довго б наш комар щасливо<br />
У великій славі жив,<br />
Якби він не чув про лева,<br />
Що царем був у звірів.

Прилетіла муха жвава<br />
І казала, що вона<br />
Лева бачила і сили<br />
В світі більшої не зна.

Запеклося коло серця,<br />
Защеміло в комара,<br />
І ніяк забуть не може<br />
Він звірячого царя.

Мучить думка та проклята,<br />
Що від нього дужчий є,<br />
І у серці комаревім<br />
Гордість лютая встає.

Ось випростує він крила,<br />
Знявсь і лісом вже летить,<br />
Аж туди, де лев могутній<br />
Пообідавши лежить.

В сурму голосно ударив:<br />
"Гей ти, леве, уставай!<br />
Будем битися, аж поки<br />
З нас комусь та прийде край.

Бо на цій землі широкій<br />
Місця двом немає нам —<br />
Хочу слави я придбати<br />
І собі, і комарам!"

Ту ж хвилину вже кусає<br />
Лева в ніс швидкий комар,<br />
І відразу, ревонувши,<br />
Скочив тут звірячий цар.

І запекла закипіла<br />
В них баталія в ту мить:<br />
В щоки, в ніс комар кусає,<br />
Налітає і дзижчить.

Лев лютує! Ще ніколи<br />
Так ніхто не дошкуляв!<br />
Одбивавшися, всю морду<br />
Вже він кігтями подрав.

Кров дзюрчить у лева з морди,<br />
Зовсім збувся сили він,<br />
Але поки ще держиться,<br />
Б'ється кільки ще хвилин.

Та комар усе лютіше<br />
Налітає, не вгава,<br />
І царева похилилась<br />
На дернину голова.

Закривавлений, безсилий<br />
Впав на землю дужий цар,<br />
І, зрадівши невимовно,<br />
Задзижчав тоді комар:

"Той у світі є найдужчий,<br />
Хто найдужчого здолів,<br />
Світлом слави осіяний<br />
Я вернусь до комарів!"

Він летить — великий лицар,<br />
Ліс потроху вже минав...<br />
А павук давно між листям<br />
Павутиння хитро ткав.

І комар у хитрі сіті<br />
Там заплутавсь і повис,<br />
Скрики жалібні відразу<br />
Тут почув зелений ліс:

"Так з великими буває!<br />
Нащо ж, доле, ти така?<br />
Подолати зміг я лева,<br />
Гину я од павука!"

Так загинув лицар славний,<br />
І павук його ізз'їв,<br />
І про нього всі забули<br />
Серед мух і комарів.