Мінливе й вічне
Мінливе й вічне
О, лови благословіння<br /> Для весни, що промине!..<br /> Вмить із яблунь дощ цвітіння<br /> Вітер західний жене.<br /> Довго з віт листкам звисати,<br /> Що їх тінь вітає нас?<br /> Ураган зелені шати<br /> Розмете в осінній час.
Я плоди з гілок зриваю —<br /> Долю згадую людську…<br /> Цей ще тільки дозріває,<br /> Другий плід — уже в соку<br /> Кожна злива мінить ріки,<br /> Гори, доли і гаї...<br /> Ні, не плавать нам довіку<br /> Двічі в тому ж ручаї!
Так і ти: чи не міцними<br /> Бачиш ти будови ці?<br /> Глянеш іншими очима<br /> І на мури й на двірці!<br /> Вже й уста не ті, що вміли<br /> В поцілункові п'янить.<br /> І тепер, мов сарна сміла,<br /> Хто з нас, друже, побіжить?
І рука, що так щасливо<br /> Добрі діяла діла —<br /> Вже не та. Усе — мінливе,<br /> Й доля інша, ніж була.<br /> Інший на твоєму місці<br /> Зветься вже твоїм ім'ям...<br /> Дай з'єднатись променисто<br /> І початкам і кінцям!
Сам вперед лети бистріше<br /> Від подій і від речей,<br /> Поєднавши бурю й тишу,<br /> Сяйво днів і тьму ночей.
Музи слав: вони у вічність<br /> Перекинули, як міст —<br /> Розум: форми безграничність,<br /> Серце: твій натхненний зміст!