Генріх Гейне (Гайне)<br />
Міхель після березня

Перекладач: Сава Голованівський<br />
Джерело: З книги: Зарубіжна література: Хрестоматія.— К.: Освіта., 1992.

Я знаю, що Міхель німецький — ведмідь,<br />
Людина байдужої вдачі,<br />
Та в березні зміг щось і він зрозуміть —<br />
Розвіялись мрії дитячі.

Як гордо блондин цей, не знаючи меж,<br />
Виказував владі незгоду!<br />
I як говорив — заборонене теж —<br />
Про вищих обранців народу!

У вухах усе те дзвеніло тоді,<br />
Як сага казкова, бувало,<br />
I знову у груди мої молоді<br />
Серце дурне калатало.

Та чорно-червоно-жовтий штандарт —<br />
Ця давньонімецька ганчірка<br />
Ілюзії знов обернула на жарт<br />
I чари розвіяла гірко.

Я знаю ті барви — і що, і коли<br />
Віщує та гра кольорова.<br />
Німецькій свободі вони завдали<br />
Найтяжчої муки Іова.

Я бачив, як Арндт і як батечко Ян,<br />
Неправди прадавньої вої,<br />
Постали з могил і за кайзерів клан<br />
Знову взялися до зброї.

Повік не забуду отих випивох,<br />
Студентів — героїв погрому,<br />
Що славили кайзера криками "гох",<br />
До сказу сп'янілі від рому.

Посходились сиві, а спритні у грі<br />
Гріховній — попи й дипломати,<br />
Поборники римського права старі,-<br />
Єднання храм будувати.

I поки хропів собі Міхель, як бог,<br />
Він знов непомітно потрапив<br />
Під давній ковпак тридцяти чотирьох<br />
Своїх монархів-сатрапів.