Ми повертаємося всп'ять<br />
До шкур, ловецтва і сокири.<br />
Меча важкого рукоять<br />
Не важча від старої ліри

І свіжий подих льодовців.<br />
Що насуваються неспинно,<br />
Пливе, мов квітня теплий спів,<br />
Мов віддих першої людини.

І що ж? Понівечить егіди.<br />
Морозом спалить рідні вишні.<br />
Тонкою плахтою води<br />
Прикриє простір многогрішний.

Землі старої яру плоть.<br />
Та знову ліс піде на південь<br />
Безвладність степу побороть,<br />
Помстить і вирівняти кривди.

Ми повертаємося знов<br />
До ґрунту, до джерел, до корня<br />
Збудити плодоносну кров,<br />
Зрости у високості горні.

4.01.1941