* * *

Мені був голос. Він, утішний,<br />
Позвав мене: "Іди сюди,<br />
Покинь свій край глухий і грішний,<br />
Покинь Росію назавжди.<br />
Я кров із рук твоїх відмию,<br />
Із серця вийму чорний страм,<br />
Я новим іменем покрию<br />
Сліди образ і давніх ран".

Але спокійна і холодна<br />
Руками я замкнула слух,<br />
Щоб жодним словом тим підлотним<br />
Не осквернився скорбний дух.

Осінь 1917